27 січня — День пам’яті жертв Голокосту
Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.
Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.
Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році та разом зі всією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв однієї з найстрашніших та найжорстокіших сторінок історії людства ХХ сторіччя.
Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Масштаби цієї страшної трагедії дійсно шокують. Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. Загалом в окупованій Україні жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.
Трагедія Голокосту не оминула й Донецьку (Сталінську) область. За переписом населення від 1939 року на території області проживало 65 556 осіб єврейської національної меншини, що складало 2,1 % від загальної кількості її населення. У період Другої світової війни на території області нацистським окупаційним режимом було знищено близько 30-ти тисяч осіб єврейської національності.
На території міста Донецька у 1942 році існувало єврейське гетто, через яке пройшли тисячі євреїв, проте точне їх число залишається й досі невідомим. Крім того, наймасовішими місцями знищення євреїв є:
Бахмут – в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин понад 3000 жителів міста, більшість з яких були представниками єврейської спільноти, були живцем замуровані в камері № 46.
Костянтинівка – знищено близько 5 000 осіб. Найчастіше місцем розстрілів була Сергіївська балка.
Краматорськ – знищено близько 7 000 мешканців міста. Їх розстрілювали у кам'яному кар'єрі (сел. Іванівка), глиняному кар'єрі, біля Червоної Скелі та в сел. Ясногірка.
Маріуполь – знищено близько 16 000 осіб. Наймасовіші розстріли відбувалися поблизу сел. Агробаза.
Пам'ять про невинно убієнних за національними, етнічними, релігійними, культурними ознаками має бути попередженням для людства про небезпеку, що таять в собі тоталітарні ідеології. Сучасна світова спільнота усвідомлює усі ті страшні тортури, що стали проявом трагедії. Але ми маємо продовжувати робити все залежне від нас, щоб зберегти пам’ять та не допустити повтору цих подій.
