Донецькій області 90 років
З давніх-давен наш край був відомий як шлях «із варягів у греки», по-різному іменували його і давні історики, і сучасні літописці: Скіфією, Сарматією, Хазарією, Кіммерійською, Половецькою, Золотоординською і Ногайською землею, на якій свого часу жили таври, готи, гуни, алани, угорці, болгари… І, нарешті, цей дивний край назвали Диким полем.
В бурхливих революційних умовах 1918 року була проголошена Донецько-Криворізька республіка, як автономна частина Російської федерації. Згідно з декретом «Про Донецьку губернію» Уряд Радянської України приєднав до області території двох повітів Катеринославської губернії – Бахмутського та Слов’яносербського. Центром губернії стало місто Бахмут. У зв’язку з новим адміністративним поділом в 1925 році Донецьку губернію було ліквідовано. На її території створюються Сталінський, Маріупольський, Артемівський та Луганський округи. В липні 1932 року створюється Донецька область, до складу якої увійшли території 5 округів: Артемівського, Луганського, Маріупольського, Сталінського та Старобільського. Були часи, коли Донеччина займала практично всю територію Донецького кряжу. У червні 1938 року територію Донецької області було розділено на дві області - Сталінську та Ворошиловградську (зараз - Луганська). До 1924 року м. Донецьк мало назву – Юзівка, в 1924-1961 рр. – Сталіно, з 1962 р. – Донецьк.
За роки незалежності України Донецька область не тільки зберегла свої провідні позиції у промисловому розвитку країни, а й стала визначним центром культурного і суспільно-політичного життя країни. Донеччина – славнозвісний індустріальний регіон, де видобувають вугілля і варять сталь, несуть тепло і світло людям, роблять наукові відкриття, відроджують духовні скарби рідного народу. Донбас, земля невичерпних природних багатств і краси, завжди був місцем, де народжувалися герої звитяжної праці, щедрі серцем і всебічно обдаровані люди: металурги та шахтарі, спортсмени, композитори, співаки, науковці, художники та письменники, які своєю працею і у своїх творах уславили цю прекрасну землю, її людей. Повага до історичної пам'яті - не тільки данина минулому. Це розуміння того, що наша історія, наші традиції живуть століттями, вони стверджують нетлінність і зв'язок поколінь.
