Світлодарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області
Донецька область, Бахмутський район

25 вересня – 90-річчя з дня народження Анатолія Борисовича Солов’яненка

Дата: 25.09.2022 11:17
Кількість переглядів: 101

Фото без описуДивовижний голос, який зачаровував і змушував завмирати. Артист, настільки багатогранний і щирий, що здавалося він не грає, а просто живе на сцені. Співак, для якого музика і театр були Храмом, в якому бриніли найкращі, найчистіші і найвитонченіші струни його душі. Таким був Анатолій Солов’яненко – «золотий голос» України, видатний артист ХХ сторіччя. Його виконавська майстерність сягала рівня найкращих тенорів світу, а талант підкорював слухачів від Японії до Канади.

25 вересня 1932 року, 90 років тому, в місті Донецьку, у шахтарській родині, народився майбутній знаменитий оперний співак Анатолій Солов’яненко.

З дитинства захоплювався музикою та співами. І саме цим збирався професійно займатися після закінчення школи. Але батьки переконали вивчитися на інженера. У 1954 році майбутній співак вступив до Донецького політехнічного інституту, по закінченню якого залишився викладати геометрію та креслення.

Таємно, ще з четвертого курсу інституту, почав відвідувати приватні уроки відомого співака-тенора Олександра Коробейченка. Займався з Олександром Михайловичем упродовж 10 років.

У 1962 році Анатолій Солов’яненко вперше узяв участь у концерті художньої самодіяльності Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів, зокрема Я.Степового на слова І.Франка «Розвійтеся вітром». У Жовтневому палаці культури він виконав арію Радомеса з «Аїди». Зала влаштувала овацію молодому виконавцю. Наступного дня його було зараховано стажистом Київського оперного театру.

У липні 1962 року під час Всесвітнього конгресу профспілок у Москві, Анатолій Солов'яненко брав участь у концерті й був обраний для стажування в Італії, в Мілані, у театрі «Ла Скала». Впродовж трьох років він проходив там вишкіл з Миколою Кондратюком, Володимиром Атлантовим, Муслімом Магомаєвим та іншими молодими співаками.

Під час навчання оперний співак не полишав сцену, так, 22 листопада 1963 року у Київській опері відбулася прем’єра опери «Ріголетто», в якій Солов’яненко виконав роль герцога Мантуанського. У 1964 року Анатолій Борисович брав участь в концерті трупи Великого театру в Мілані. У 1965 році став переможцем конкурсу естрадної пісні «Неаполь проти всіх» в Італії. Після конкурсу повернувся до Москви й виступав у Великому театрі. Брав участь у численних гастрольних поїздках по Радянському Союзі та за кордоном.

У 1977 році Солов’яненку, першому з радянських співаків, надійшло запрошення виступити в Метрополітен-опера у США. Його виступ отримав найкращі відгуки.

У 1978 році, вже будучи народним артистом СРСР, закінчив Київську консерваторію.

Свій талант Анатолій Солов’яненко поєднував з надзвичайною працелюбністю. Безперервно працював над вдосконаленням голосу. Щодня займався бігом та інтенсивними фізичними вправами. Постійно шукав нові романси та забуті пісні. Відвідав з концертами десятки країн світу і під час кожного виступу виконував українські пісні.

Попри величезний успіх на престижних оперних сценах світу, Анатолій Борисович ніколи не погоджувався на пропозиції працювати за кордоном. Найбільше задоволення він отримував у стінах рідної Київської опери.

Географія гастролей талановитого співака була велика: США, Болгарія, Італія, Румунія, Німеччина, Японія, Австралія, Канада. А кращими партіями, що увійшли до «золотого фонду», стали: Володимир Ігорович («Князь Ігор» Бородіна), Ленський («Євгеній Онєгін» Чайковського), Альфред («Травіата» Верді), Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Гуно), Надір («Шукачі перлів» Бізе), Рудольф («Богема» Пуччіні).

Виконавець українських народних пісень мріяв здійснити гастрольне турне Україною «Золоті голоси слов’янських народів». Але 29 липня 1999 року він помер. За висновками лікарів, чоловік помер від гострої серцевої недостатності. На серці були рубці від семи мікроінфарктів, який він переніс «на ногах».

Під час свого першого виступу в Києві знаменитий іспанський тенор Пласідо Доминго виконав романс «Чорнії брови, карії очі», який присвятив Анатолію Солов’яненку, якого добре знав і поважав.

Указом Президента України від 3 липня 2008 року № 615/2008 за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненко посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

Указом Президента України від 20 серпня 2022 року №588/2022 за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, а також багаторічну плідну громадську діяльність Анатолія Солов’яненка було нагороджено відзнакою Президента України «Національна легенда України».

На честь видатного співака також було названо й малу планету 6755 «Солов’яненко».

Молодший син видатного оперного співака Анатолій Солов’яненко гідно продовжує справу знаменитого батька. Нині він народний артист України, лауреат Шевченківської премії, з 2011 року - головний режисер Національної опери України.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь