Сьогодні відзначаємо 80-річчя створення Української повстанської армії
14 жовтня 2022 року, крім Дня захисників та захисниць України, свята Покрови Пресвятої Богородиці, є символічним днем створення Української повстанської армії. Цього року відзначається ювілей – 80-річчя УПА.
Як зазначає Центр досліджень визвольного руху, дата 14 жовтня була визначена самими повстанцями - відповідне рішення ухвалив підпільний парламент, Українська головна визвольна рада.
Формування і діяльність повстанського руху в Україні стало своєрідним феноменом, адже УПА фактично було створено на базі ОУН – Організації українських націоналістів. Варто зазначити, що ОУН була підпільним, недержавним утворенням, яке згуртувало навколо себе борців за незалежну Українську державу. Попри це, організація змогла створити і підготувати боєздатну армію, діяльність якої була поширена майже на всю територію України. Крім того, ця армія змогла впродовж тривалого часу (понад 10 років) чинити опір спершу нацистському окупаційному режиму, а згодом і тоталітарній радянській владі.
Від самого початку повстанська армія проголосила своєю головною метою створення незалежної Української держави. Водночас УПА спиралась саме на місцеве населення і його допомогу, адже без підтримки місцевих людей партизани не проіснували би й року.
УПА поділялась на три групи – УПА-Північ, УПА-Південь і УПА-Захід. Створення четвертої групи – УПА-Схід - планувалося, але не було реалізовано. Втім, всупереч стереотипам, що десятиліттями поширювались радянською пропагандою, на сході України, зокрема, і на Донеччині, активно діяли похідні групи ОУН.
Сповідуючи ідею Соборності, оунівці бачили Донеччину невід’ємною частиною Української держави, тому в жовтні 1941 року одна з похідних груп на чолі з В. Болгарським прибула до Маріуполя. З того часу розпочалася активна робота з розбудови організаційної мережі, проведення агітаційно-пропагандистських заходів, вербування нових учасників підпілля з місцевого населення. У лютому 1942 року на Донеччину зайшла ще одна похідна група під керівництвом Є. Стахова та І. Клима. Вони продовжили роботу своїх попередників.
Під прикриттям українських клубів та товариств «Просвіта» оунівці виступали з гаслами державної незалежності, читали лекції з української історії, проводили культурні заходи.
Згідно зі звітами підпільників, значна частина місцевого населення хоча і ставилася до них прихильно, але не вірила в їхню здатність подолати більшовиків. Втім, члени похідної групи зуміли організувати з місцевого населення підпільні групи. Так, у Маріуполі організація ОУН (б) нараховувала близько 300 осіб, у Краматорську – 120, у Слов’янську – 80, Красноармійську (нині - Покровськ) – понад 50 осіб.
У 1943 році німецькі каральні органи провели серію репресивних акцій проти ОУН. Були арештовані та страчені підпільники в Костянтинівці, Краматорську, Слов’янську, Горлівці, Ольгинці, Красноармійську, розгромлена маріупольська група.
Після звільнення Донбасу від німецької окупації репресії проти оунівців продовжили радянські спецслужби. У жовтні 1943 року було розгромлено 5 районних проводів ОУН, що базувалися навколо Сталіно (нині – Донецьк). З осені 1943 року до 1947 року було заарештовано і засуджено близько 400 членів ОУН та їхніх симпатиків. Незважаючи на такі втрати, оунівське підпілля на Донеччині діяло до середини 1950-х років.
Після Другої світової війни УПА та збройне підпілля ще кілька років продовжували збройний опір. Незважаючи на втрати і зменшення масштабів боротьби, діяльність окремих боївок тривала до початку 1960-х років. Із активізацією руху за відновлення незалежності України повстанці змогли вийти з підпілля й долучилися до створення новітньої історії України.
Дотепер невідома точна кількість постраждалих від репресій радянського тоталітарного режиму в західних областях України. Згідно доповідної записки Лаврентія Берії від 16 травня 1953 року йдеться про 500 000 жертв репресій. З цього числа 153 259 були вбиті під час «каральних акцій».
Український партизанський рух не має аналогів у світовій історії. Він, беззаперечно, є прикладом для наслідування, і про те, що справа підпільників була справедливою, свідчить і той факт, що сьогодні тисячі наших воїнів гідно стоять на захисті своїх земель, даючи відсіч агресору.
