Олекса Тихий – нескорений донеччанин
Сьогодні минає 96-а річниця від дня народження нашого земляка Олекси Тихого – українського дисидента, правозахисника, мовознавця, члена-засновника Української Гельсінської групи. Він переймався долею української мови та культури на Донеччині, гостро реагував на русифікацію та активно боровся проти неї у рідному регіоні.
Олексій Іванович Тихий народився 27 січня 1927 року на хуторі Їжівка біля міста Дружківка Донецької області. Закінчив філософський факультет Московського університету, працював учителем, завучем. У 1956 році був засуджений несправедливим судом на 7 років таборів суворого режиму та 5 років позбавлення громадянських прав за виступ з відкритою заявою проти окупації радянськими військами Угорщини. Перебуваючи у концтаборах Мордовії, О. Тихий познайомився з багатьма активістами національно-визвольних змагань. Про зустріч з Тихим відомий правозахисник Л. Лук'яненко згадував: "Уперше ми побачились з ним навесні 1961 року в мордовському концтаборі у селі Сосновка. У міцному потискові його руки, в усій його постаті і навіть у ході відчувалася якась урівноваженість його високої душі. Він не нарікав на труднощі табірного життя. Немовби не помічав. Але так і не призвичаївся до несправедливості та знущань табірної адміністрації. Утім, присікування тюремників та вибіркові жорстокості сприймав звичайно з гумором, підбадьорював інших".
О. Тихого звільнили у 1964 році. Він працював вантажником, слюсарем-механіком, кочегаром. На життя переважно заробляв фізичною працею, маючи два дипломи про вищу освіту. Тим часом підготував книгу висловлювань видатних людей світу про рідну мову "Мова народу - народ", написав статті "Думки про рідний донецький край", "Роздуми про долю української мови та культури в Донецькій області", "Вільний час трудящих". У своїх публіцистичних творах виступав за відродження української мови та національної культури на Донеччині. Його перу належить низка праць з педагогіки.
Судочинці, які поставили за мету знищити непокірного правдолюбця, дали таку свою політичну оцінку нарису "Думки про рідний Донецький край": "Тихий зводить злісні наклепницькі вигадки, які порочать радянський державний і суспільний лад, національну політику КПРС і радянського уряду". Виявилося, що роздуми над питанням національного розвитку народу були для імперії найнебезпечнішими. За це О. Тихому було пред'явлено ще одне звинувачення, а 4 лютого 1977 року його та письменника Миколу Руденка заарештували. В ході слідства справу перекваліфікували на «антирадянську агітацію і пропаганду».
У 1977 р. усі закордонні радіостанції подавали матеріал про суд над Олексою Тихим і Миколою Руденком. Їх судив закритий суд за створення Групи сприяння Виконанню Гельсінкських угод. Прокурор засуджував О. Тихого за те, що цей «отщепенец и терорист» писав статті, де виставлялися вимоги: «хочу, щоб школа виховувала й навчала б дітей, які б у майбутньому не стали міщанами й бюрократами, щоб ніхто не сидів у в’язниці за слухання «радіо голосів». Суд відміряв небезпечному рецидивісту максимальне покарання – 10 років концтаборів особливого режиму і 5 років заслання.
Довгі роки перебування в ув'язненні, голодівки-протести виснажили здоров'я Олекси Тихого. 5 травня 1984 року він помер після чергової операції в концтаборі міста Пермі, так і не відмовившись від власних переконань.
У 1989 році табірні побратими та громадськість перепоховали Олексу Тихого разом із Василем Стусом та Юрієм Литвином на Байковому кладовищі у Києві.
Залишене ним критичне слово не втрачає свого значення й досі: пекучі проблеми національного відродження залишаються злободенними і у ХХІ столітті, особливо зараз, коли Україна бореться із російським окупантом за свободу та незалежність. Олекса Тихий – приклад мужності, відданості рідній культурі та любові до України.
Мешканці Донеччини вшановують і пам’ятають свого земляка: з 2008 року активно діє Товариство ім. Олекси Тихого, яке займається популяризацією та видавництвом його творів, організацією конкурсів серед молоді на краще знання біографії й творів героя, «Олексиних читань» та інших заходів на його честь.
В Олексієво-Дружківці на території школи, де навчався, а потім працював О. Тихий, за часів незалежності встановили пам'ятник землякові. Вулиця, названа на честь Олекси Тихого, об’єднала в Донецькій області міста Краматорськ, Слов’янськ, Дружківку, Костянтинівку та селище Олексієво-Дружківка.
За матеріалами управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації
