Павло Кириленко: “Чотири роки і два місяці – час, який мені випала честь очолювати рідну Донеччину”
Чотири роки і два місяці - час, який мені випала честь очолювати рідну Донеччину.
1523 дні. Динамічні й виснажливі. Сповнені викликів і випробувань, планів і результатів, перемог і втрат. Болю і гордості.
Кожен з цих днів був позначений війною - навіть тоді, коли решта країни жила мирним життям. Кожен був неповторним, але незмінно - цілком і повністю відданий Донеччині та її людям.
Два роки поспіль область була кращою в Україні за темпами розбудови. А після широкомасштабного вторгнення росії на нашу землю ми розгорнули відчайдушний спротив окупанту.
Ворог кинув на нас значну частину своєї військової потуги - і болем та гордістю відгукуються у серці кожного українця назви міст, що стали символами опору рашистам: Волноваха, Маріуполь, Вугледар, Мар'їнка, Авдіївка, Соледар, Бахмут, Лиман, Святогірськ...
Намагання росіян загарбати Донеччину залишаються марними - завдяки майстерності й мужності українських військових та злагодженій роботі усієї нашої команди: влади, правоохоронців, рятувальників. Пишаюся кожним, хто в цих надскладних умовах чесно й віддано виконує свою роботу, хто виборює для Донеччини право завжди залишатися українською. Дякую вам!
Так, наша головна справа — визволення окупованої частини області — залишається незавершеною. Але ми вже заклали фундамент нашого повернення: розробили покроковий план відновлення української влади на нині окупованих рашистами територіях.
Знаю: завдяки українському війську у моїх наступників буде можливість його реалізувати після деокупації наших земель.
Я ж приступаю до роботи на іншій ділянці розбудови міцної Української Держави - відсьогодні керуватиму Антимонопольний комітет України.
Маю честь служити Україні!
