Поговоримо про домашнє насильство
У рамках міжнародної акції «16 днів проти насильства» нагадуємо про проблеми подолання різних форм домашнього насильства. Якщо Ви постраждали від домашнього насильства або стали його свідками, не мовчіть!
Телефонуйте за номером 102. Підтримка завжди поруч!
Одним із проявів насильства за ознакою статі є домашнє насильство, яке може вчинятися як стосовно одного з подружжя, так і стосовно інших категорій осіб – родичів, зокрема дітей, батьків, літніх членів родини; осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою; та навіть інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Дослідники психології домашнього насильства встановили, що у більшості випадків воно не завершується одним актом насильства, а носить циклічний характер: спочатку у стосунках наростає напруженість, яка у своїй найвищій фазі переростає в акт насильства, слідом за яким настає період примирення і спокою. На жаль, через деякий час напруженість у сімейних стосунках знову зростає, і цикл насильства повторюється. При чому частота та інтенсивність насильницьких проявів щоразу зростає, а періоди заспокоєння скорочуються.
Часто домашнє насильство відбувається, коли кривдник вважає, що має право поводитись саме таким чином чи то припускає, що насильство є прийнятним або виправданим або розраховує, що постраждала особа про нього нікому не повідомить. Не знаючи інших зразків поведінки багато хто не бачить, що перебуває у ситуації домашнього насильства та вважає, що воно є методом виховання дітей або нормальним способом розв’язання сімейних конфліктів. Через це домашнє насильство відтворюється у сім’ях від покоління до покоління.
Через стереотипні уявлення про припустиму поведінку жінок і чоловіків існує підвищена вірогідність того, що останні не будуть звертатись за допомогою і факти насильства щодо чоловіків залишаться прихованими. Через це можна стверджувати, що домашнє насильство до сьогодні залишається одним із найбільш недооцінених протиправних діянь як для чоловіків, так і для жінок.
Постраждалі від домашнього насильства можуть попасти у пастку неможливості розірвати такі деструктивні відносини через свою ізоляцію від інших людей, потрапляння під владу і контроль з боку кривдника, співзалежність з кривдником, фінансову залежність від нього, почуття страху, сорому, для захисту дітей або через існуючі традиції і звичаї, пов’язані з насильством над жінками.
Форми домашнього насильства:
Психологічне насильство із зареєстрованих фактів є найбільш поширеною формою домашнього насильства. Застосовуючи цю модель поведінки кривдник залякує, систематично руйнує самооцінку постраждалої особи або поводиться з нею як з неповноцінною людиною чи то як з твариною або річчю.
Психологічне насильство включає в себе:
- погрози;
- ізоляцію постраждалої особи від спілкування з іншими людьми;
- публічне приниження;
- безкомпромісну критику;
- систематичне знецінення особи постраждалої.
Кривдник, який використовує ґазлайтинг, поводить себе таким чином:
- змушує постраждалу особу сумніватися у своїй пам’яті, емоційній стабільності і адекватності;
- показує її людиною глупою, з низьким інтелектом;
- підкреслює уявну вікову, ґендерну і фізіологічну неспроможність;
- заперечує почуття і факти, які важливі для людини.
Поширеним проявом психологічного насильства є переслідування. Найчастіше воно здійснюється колишніми чи нинішніми інтимними партнерами.
Постраждалі від психологічного насильства, як правило, відчувають, що кривдник майже повністю їх контролює, розповсюджує свою владу на різні сфери їх життя та позбавляє їх можливості проявити свою волю. Це часто призводить до розвитку депресії, підвищує ризик порушень харчової поведінки, самогубства, зловживання наркотиками та алкоголем. Часто домашнє насильство розпочинається саме з психологічного насильства, до якого пізніше додається фізичне та / або сексуальне.
Фізичне насильство є найбільш небезпечною формою домашнього насильства, яка спричиняє біль, травми, інші фізичні страждання або тілесні ушкодження, а також викликає почуття страху. За допомогою фізичного насильства кривдник досягає контролю над своєю жертвою.
Проте кривдник досить рідко одразу застосовує до своєї жертви фізичне насильство. Через те, що домашнє насильство носить циклічний характер, трансформується тактика поведінки як кривдників (в основному, від більш м’яких до більш жорстких способів), так і постраждалих. Відповідно, кривдники переходять до все ширшого арсеналу прийомів, способів і методів впливу на жертву.
Окрім нанесення шкоди здоров’ю або життю безпосередньо постраждалої особи, фізичне насильство може носити й непрямий характер, наприклад:
- у вигляді відмови у наданні медичної допомоги;
- позбавлення сну;
- примус постраждалої особи до вживання наркотиків або алкоголю;
- спричинення ушкоджень іншим особам (дітям або іншим членам родини, домашнім тваринам).
Економічне насильство є формою домашнього насильства, при якій здійснюється контроль над доступом постраждалої особи до економічних ресурсів, що знижує її здатність забезпечувати себе та призводить до матеріальної залежності від кривдника.
Складові економічного насильства:
- заборона працювати або займати більш високу посаду;
- перешкоджання нормальній роботі особи через часті телефонні дзвінки;
- несподівані візити на роботу та інші прояви переслідування;
- заборона отримувати освіту;
- повне або часткове витрачання грошей або заощаджень постраждалої особи з тим, щоб обмежити наявні у неї ресурси;
- інші способи використання економічних ресурсів постраждалої;
- примушування до жебрацтва;
- трудова експлуатація.
Економічні переваги кривдника створюють у нього враження, нібито він має право домінувати над іншими членами родини та в інших сферах. Тому економічне насильство часто використовується у поєднанні з іншими формами домашнього насильства, такими як психологічне (словесні образи, погрози та приниження), фізичне та сексуальне насильство. Від економічного насильства можуть страждати особи з усіх соціально-економічних верств, і на запитання, чому вони залишаються в насильницьких стосунках, відповідають, що через «відсутність коштів».
Ознаки поведінки кривдника:
- звинувачення жертви в нездатності керувати грошима;
- використовування фізичної сили або погрози насильства, щоб отримати гроші;
- контроль доступу постраждалої особи до телефону, транспортного засобу або можливісті ходити по магазинах та використання інших форм ізоляції;
- погрози виселити подружжя, у т.ч. із дітьми, з будинку без фінансової підтримки;
- надання грошей в обмін на сексуальні послуги;
- знищення або відбирання коштів або цінностей у подружжя та / або дітей тощо.
Сексуальне насильство. Важливими складовими сімейного життя є сексуальна та репродуктивна сфери, в яких реалізується сексуальність людини та її прагнення до любові, щастя й продовження свого роду. Як і будь-який інший вид поведінки людини, сексуальна поведінка радикально змінюється залежно від того, яке значення вона має, які бажання задовольняє і яку мету переслідує. Соціально небезпечним різновидом сексуальної поведінки є сексуальне насильство.
Ця форма домашнього насильства у нашій державі вважається злочинною (на відміну від інших форм домашнього насильства, які можуть носити як адміністративно, так і кримінально караний характер). Проте вона є і найбільш замовчуваною, прихованою: про неї соромно розповідати, її складно довести. Інколи вона навіть може здаватися припустимою, оскільки деякі не лише чоловіки, а і жінки вважають, що примус до статевого акту у шлюбі є нормальним. Через це сексуальне насильство в подружніх стосунках виявляється в Україні в поодиноких випадках. Не меншу латентність має домашнє сексуальне насильство щодо дітей, хоча й за інших причин.
