Сімейні форми виховання та патронат над дитиною
Питання захисту прав дітей на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків реалізації державної політики. Конвенцією ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння. Але, на жаль, є діти, які не можуть проживати з рідними батьками. Саме для таких дітей необхідно розвивати альтернативні форми сімейного виховання. Реформа деінституціалізації спрямована на те, щоб кожна дитина виховувалася у благополучній родині.
Бажання взяти на виховання дитину, народжену іншими, є ознакою нашої культури і виникає тільки у небайдужих до чужого горя, душевно щедрих і готових до самопожертви людей. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання та створює умови для їх розвитку, надаючи сім’ям, які приймають на виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, матеріальну та соціальну підтримку.
Сімейні форми виховання та патронат над дитиною – форми влаштування у сім’ї дітей, батьки яких, з певних причин, не можуть опікуватись ними. Їх загальна мета – дати дитині можливість рости та розвиватись у родинному колі, нехай і не з біологічними батьками.
Незважаючи на спільну мету, між формами влаштування дітей у сім’ї є відмінності. Кожна з них має свої причини до влаштування дитини, умови та завдання, з якими пересічному громадянину важко розібратись самотужки. Проте, коли в житті ми стикаємося із цими явищами, маємо бути обізнані щодо всіх нюансів. Від них залежить належний захист інтересів дитини та її щасливе майбутнє.
Тож пропонуємо розібратись у відмінностях між усіма сімейними формами виховання та патронатом над дитиною.
Сімейні форми виховання:
Сімейними формами виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (ДПБП), є:
- усиновлення;
- опіка/піклування;
- прийомна сім’я (ПС);
- дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ).
Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Опіка та піклування встановлюються над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років.
Прийомна сім’я – це сім’я, яка добровільно взяла від 1 до 4 дітей на виховання та для спільного проживання.
Дитячий будинок сімейного типу – це сім’я, яка бере на виховання та для спільного проживання від 5 до 10 дітей.
До усіх цих форм сімейного виховання влаштовуються діти, які мають статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Патронат над дитиною:
Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.
Важливо розрізняти, що патронат, хоч і передбачає влаштування дитини у сім’ю, не є сімейною формою виховання. Це оплачувана соціальна послуга, яку надає патронатний вихователь – особа, яка за участю членів своєї сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Під патронат влаштовують дітей, які потрапили у складні життєві обставини, незалежно від того, чи їм був призначений статус дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.
Отже, бачимо, що відмінності є, і досить суттєві. Проте маємо пам’ятати – вони зумовлені прагненням якнайкраще забезпечити права та захистити інтереси дитини, що залишилась без батьківського піклування. Любов, турбота та підтримка, яку отримають ці діти завдяки вихованню у сім’ях, допоможуть їм підготуватись до самостійного дорослого життя та збудувати щасливе майбутнє.
