17 вересня в Україні відзначається День усиновлення
День усиновлення – це свято всіх усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, що прийняли до своїх родин дітей, які за різних обставин втратили рідні сім’ї. Це свято людяності, милосердя, великодушності. Адже діти – це наша надія та наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину. Особливо про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Турбота про них – наша спільна мета, обов’язок суспільства, держави.
Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, яке здійснене на підставі рішення суду.
За законодавством України, усиновити можна дитину, яку покинули в пологовому будинку після досягнення нею двомісячного віку або через два місяці від того моменту, коли дитину покинули. Усиновленню підлягають і діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні. Проте, суд за згодою органу опіки та піклування може винести рішення про усиновлення когось з дітей, або усиновлення їх різними особами. Коли батьки дитини відомі, усиновлення дитини здійснюється за їх згодою – юридичною мовою, вони мають написати відмову від дитини. Якщо дитина перебуває у дитячому закладі, проте має опікунів, усиновлення можливе лише з їхньої згоди або за рішенням органу опіки та піклування.
Кожній сім’ї, яка усиновила дитину, держава гарантує:
– одноразову допомогу у зв’язку з усиновленням у розмірі як при народженні першої дитини;
– одноразову оплачувану відпустку тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей).
Реалізація права дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання в сімейному оточенні можлива завдяки її влаштуванню до сімейних форм виховання: усиновлення, під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу. Право дитини на сім’ю закріплено на законодавчому рівні і перш за все – в Конвенції ООН про права дитини, Конституції України, Сімейному кодексі України тощо.
