«Катинська трагедія» - один з найстрашніших злочинів радянського режиму
Сьогодні ми схиляємо голову перед десятками тисяч жертв тоталітарного радянського режиму. Люди офіцерської честі, інтелігенція, юристи, журналісти, інженери, вчителі, лікарі були втрачені. Вони загинули від садистських рук катів з НКВС.
У квітні 2025 року виповнюється 85 років від початку масових розстрілів польських військовополонених, які утримувалися в радянських таборах у Старобільську, Осташкові та Козельську.
Ця подія, відома як «Катинська трагедія», стала одним із найстрашніших злочинів радянського режиму проти польського народу. Це масовий розстріл польських громадян, які потрапили у радянський полон на початку Другої світової війни, коли Червона армія окупувала західні регіони України та Білорусі, які тоді були у складі Польщі.
5 березня 1940 року збирається Політбюро ЦК ВКП(б). Берія підготував записку, яка потім увійшла до «Особливої папки №1» - найбільшої таємниці Радянського Союзу, - в якій говориться, що в таборах у Старобільську, Козельську та Осташкові є 14 700 осіб і ще 11 000 - у в’язницях Західної України і Західної Білорусі. І оскільки вони є контрреволюційними елементами, їх треба розстріляти.
У 1943 році німецька армія, що окупувала Смоленськ, виявила масові поховання в Катинському лісі. Радянська влада заперечувала свою причетність до злочину, звинувачуючи в ньому німців.
Усього внаслідок злочинних дій радянської влади було вбито 21857 польських військовополонених, а саме: Катинь – 4421; Харків - 3820; Калінін (Твер) - 6311; в інших тюрмах - 7305.
У польській пам'яті ця трагедія функціонує як акція знищення польської еліти. Більшість офіцерів, які загинули в Катині, Калініні, Харкові, Києві, мали вищу освіту, буквально були елітою своєї країни.
Шимон Федоронько, православний капелан війська польського, українець за походженням, був розстріляний в Катині. У Харкові похований Юліан Грунер, чемпіон Польщі з багатьох видів спорту, фантастичний лікар. Його взяли в полон, коли він намагався врятувати життя поранених. Також у Харкові лежить батько режисера Анджея Вайди, капітан Якуб Вайда. Багато років було невідомо, куди він подівся. Тільки після того, як в 1990 році були опубліковані списки з таборів, стало ясно, що скоріш за все, батько Вайди був розстріляний в харківському НКВД і похований в П'ятихатках.
Ця трагедія – один з найкраще задокументованих воєнних злочинів сталінського режиму, до 1990 року офіційна позиція Москви полягала в тому, що поляків у Катині розстріляли самі німці в 1941 році, коли дійшли до Смоленська. Але аргументи Москви не переконали ані дослідників, ані Нюрнберзький трибунал. Зрештою, з розвалом Союзу Михайло Горбачов визнав відповідальність НКВД за цей злочин.
16 квітня 2012 року Європейський суд з прав людини у своєму рішенні назвав Катинський розстріл «військовим злочином, скоєним владою СРСР».
З Катинської трагедії минуло 85 років, але майже нічого не змінилось. З 2014 року російські війська на території України, повторюючи дії радянського НКВС, вбивають, розстрілюють, катують, знищують українських військових та мирних мешканців та всіляко намагаються приховати свої злочини.
10 квітня 2023 року під час засідання Ради Безпеки ООН постійний представник Польщі посол Кшиштоф Щерський у своєму виступі пов’язав воєнні злочини, скоєні російськими військами в Бучі та Ірпені, з великою польською національною трагедією, коли за наказом сталіна НКВС розстріляв понад 20 тисяч кращих представників Польщі в Катині.
Вічна пам’ять всім загиблим!
