14 травня - День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни
На знак поваги до Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які, ризикуючи своїм життям та життям рідних, допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту, постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року № 1178-ІХ «Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни» в Україні було встановлено День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни, який відзначається щороку 14 травня.
Українці стали однією з найбільших груп серед Праведників народів світу. Це почесне звання, яке надає Держава Ізраїль через Меморіал Катастрофи «Яд Вашем». Станом на 2026 рік його отримали понад 2 700 громадян України, які рятували євреїв у різних регіонах - у містах і селах, на окупованих територіях, у підпіллі й навіть у лавах радянських і польських партизанських загонів.
Часто це були звичайні люди - селяни, священники, вчителі, лікарі, - які не шукали слави, а керувалися совістю та співчуттям. Серед відомих рятівників - родини Суховерків, Мельників, Козленків, Шевченків, а також лікарка Марія Гайдай, священник Омелян Ковч та багато інших. Деякі з них заплатили за свою допомогу євреям найдорожчим — власним життям.
Дату пам’ятного дня було обрано не випадково - саме 14 травня 1942 року в окупованому Рівному розстріляли родину Суховерків, яка переховувала єврейську дівчинку. Їхній подвиг став символом незламності всіх українців, які не злякалися нацистського терору.
Під час нацистської окупації України з 1941 по 1944 рік нацистським режимом було знищено понад 1,5 мільйона євреїв - майже 60% довоєнного єврейського населення України. Це стало частиною загальноєвропейського плану «остаточного розв’язання єврейського питання», ініційованого нацистською Німеччиною. Масове винищення євреїв на українських землях стало однією з найтрагічніших сторінок Голокосту — геноциду, вчиненого проти єврейського народу.
На відміну від Західної Європи, де євреїв зазвичай депортували до концтаборів, в Україні значну їх частину було вбито на місці, часто безпосередньо біля своїх домівок. Нацисти використовували масові розстріли, які проводили айнзацгрупи, німецька поліція, а також місцеві колаборанти.
Попри всі можливі наслідки, у надзвичайно складних умовах тисячі українців, піддаючи ризику власне життя і життя своїх рідних, рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування.
Голокост в Україні мав катастрофічні наслідки не лише для єврейської громади, а й для всієї історичної пам’яті країни. До війни євреї становили вагому частку населення багатьох міст - у культурному, економічному та суспільному житті. Їхнє масове знищення змінило етнічну мапу України назавжди.
Саме тому збереження пам’яті про Голокост і вшанування Праведників народів світу з України - це важливий моральний обов’язок сучасного суспільства, важлива частина національної пам’яті, яка свідчить про гуманізм і гідність українського народу навіть у найчорніші часи історії.
